убогий

(вбо́гий), -а, -е.

1) Який живе в нестатках, злиднях; бідний; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. убо́гий (вбо́гий), -гого, ч.; убо́га (вбо́га), -гої, ж. Бідна людина. || Старець, жебрак.

2) Такий, як у бідних, власт. бідним; недорогий, неякісний, з поганого матеріалу і т. ін. || Дуже простий, непоказний, без прикрас.

3) на що, чим. Який має або містить мало, недостатньо чого-небудь. || у сполуч. зі сл. розум, талант, дух та ін. Недостатньо розумний, мало талановитий і т. ін.

4) Невеликий, незначний обсягом, кількістю; мізерний. || Скупий, не ситний. || Якому недостає багато чого для повноти вияву. || З бідною рослинністю. || Слабкий у своєму прояві, дії.

5) перен. Який не має в достатній кількості належних ознак, бідний змістом. || Невиразний, одноманітний, з малим запасом чого-небудь (про мову, художні засоби і т. ін.). || Небагатий на барви, неяскравий.

6) Який має якусь фізичну ваду; покалічений. || Який викликає жаль, співчуття; бідолашний.

7) перен. Духовно обмежений; нікчемний.